Опис продукту

(30-ті роки ХХ століття)

   Зовнішній вигляд цього будиночка перекликається з архітектурою міських садибних будинків XVIII – початку ХІХ ст., які будували для себе поважні і заможні волиняни. Та збудований він значно пізніше – у 30-ті роки ХХ століття, у спокійний міжвоєнний час, як адмін

(XVIII ст)

“Серце Ісусове» у стилі пізнього бароко

   Історія цього собору сповнена драматичних перипетій. Адже упродовж століть він переходив від одного чернечого ордену до іншого, змінював конфесії та назви, поки зрештою не став головним храмом Православної церкви України. А почалося все у 1718 році, коли волинська каштелянка Ядвіга Загоровська спровадила до міста місію Ордену єзуїтів, а староста Гнат Садовський з дружиною у 1755 році заклали єзуїтський костел. Його будівництво тривали довгих 15 років.

У 1762 році місія єзуїтів отримала статус монастиря, а в 1770 році костел було освячено і названо храмом Серця Ісусового, пізніше – костелом Розіслання Апостолів. Однак вже через три роки Папа Римський XIV видав бреве Dominus ac Redemptor, яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену на території Польщі i Росії зачинив. Костел та монастир при ньому передали греко-католицькому ордену отців-василіян.

У 1840 році цей орден у Володимирі переходить у православ’я, православним стає і костел. Інтер’єр храму перебудовують під д потреби православної церкви. З 1891 року він був резиденцією володимирських православних єпископів. Але у 1921 році після приєднання Волині до Польщі костел знову передають римо-католицький церкві, він  стає парафіяльним. Римо-католицька парафія діяла в ньому до 1945 року.

Під час Другої світової війни вибух бомби пошкодив північну ризницю та презбітерій. Після війни парафію ліквідовали, костел взяли під охорону як пам’ятку архітектури. Із 1983 року тут розпочалися ремонтно-реставраційні роботи, а з настанням Незалежності у 1991 році храм передали православній громаді. Нині тут діє Кафедральний Собор Різдва Христового Православної церкви України.

   За якістю будови, архетіктурними деталями та проектом колишній костел, нинішній собор,  називають однією з найоригінальніших і найдосконаліших пам’яток пізнього бароко на Волині.

Але це не єдина особливість «Серця Ісусового». Під храмом є великі підземелля, які, подейкують, колись з’єднувалися підземним ходом із Успенським собором. Так це чи ні, поки що не можна сказати достеменно. Але ви маєте нагоду дослідити бодай частинку із них.

істративний будинок для роботи органів і зібрань володимирських повітових сеймиків.

   Це одна з тих міських будівель, яка добре збереглася до нашого часу і тонко передає дух епохи. Мансардний поверх, чотири подвоєні колони, трикутний фронтон надають їй особливої вишуканості. Споруда є типовою пам’яткою 1930 років, тих часів, коли архітектори виявляли  особливу зацікавленість культурною спадщиною минулого, прагнули поєднати її з вимогами функціональності і сучасного комфорту.

   Зараз у чепурному будиночку, де колись засідали поважні чиновники, відбуваються не менш важливі та знаменні справи, адже він діє як палац урочистих подій.