Анатолій Бойко
Майстерня-експозиція «Волинського Фаберже», рекордсмена Національного реєстру України Анатолія Бойка. За 25 років творчості самостійно опанував 17 мистецьких технік (коренепластика, малювання пастеллю, вироби із скла та скляна аплікація, вироби з берести) із них 3 авторські і вони не мають аналогів. Починаючи з 2007 року вивчив всі стилі писанкарства та знаки і символи з часів трипілля по сьогодення. У кожному виробі зашифровує національні символи, традиційні українські знаки. У 2008 році розробив свій власний стиль – оздоблення яєчної шкаралупи металом та камінням використовуючи різьбу по шкарлупі. У 2015 р. в приміщені Верховної Ради України встановив рекорд України по цій техніці. У 2020 р. в культурно-мистецькому центрі у Володимирі встановив світовий рекорд в номінації (перша в світі авторська колекція з яєчної шкаралупи оздоблена металом). У 2021 році встановив світовий рекорд – просверлив в одній шкаралупі гусячого яйця понад 25 тисяч отворів. Протягом усієї творчості провів 15 авторських виставок по всій території України, та понад 50 збірних на різноманітних мистецьких заходах, фестивалях та презентаціях. 17 квітня 2021 року встановив одразу два світових рекорди. В курячому яйці просверлив 33 тисячі отворів (вибив на ньому трипільські символи: “Всевидяче око”, “Мати-Берегиня”, “Знак безкінечності”), і майже 53 тисячі отворів в гусячому яйці.
Лариса Половньова
Лариса Леонідівна Половньова-приїхавши до Володимира з тимчасово окупованого Донецька у 2014 році зуміла відродити театр у нашому княжому місті, завоювала повагу й симпатію його мешканців та любов акторів. За освітою вона — мистецтвознавець і режисер, має дві вищі освіти. Навчалася в Ленінградському інституті музики, театру і кіно, сьогодні це театральна академія імені Черкасова. Режисерську освіту здобувала в Харкові. Понад 10 років викладала режисуру й акторську майстерність у Донецькому училищі культури. В Донецькому університеті викладала сценічну мову і режисуру на відділенні тележурналістики на філологічному факультеті. Свого часу теж була акторкою в театрах. У листопаді 2015 року спільно з групою журналістів газети «Рідне місто» створила аматорський театр «Різнобарв’я», у Володимирі з 2016 року є режисером театрального колективу. Прем’єра першої вистави «Мораль пані Дульської» за п’єсою Г. Запольської відбулася 08 березня 2016 року. У жовтні 2017 року аматорському театру " Різнобарв'я", який поставив за цей час двадцять прем’єр, було присвоєно звання «народний», . Усього за час діяльності театру-студії "Різнобарв'я" було поставлено 42 театральних прем'єри. У театрі працюють 3 вікові групи: старша, молодіжна – студентська і підліткова. Лариса Половньова розробила трирічний курс навчання театральній майстерності, у театрі-студії проводяться заняття зі сценічної мови, пластики, сценічного руху, читаються лекції з історії театру, у травні цього року відбувся перший випуск театралів. Нині Володимир уже не уявити без прем’єр театру-студії «Різнобарв’я», які відбуваються раз на пів року, а Лариса Леонідівна настільки вписалася в життя міста і стільки для його культурного розвитку зробила, що без неї не уявити вже міських свят. Крім спектаклів, актори «Різнобарв’я» проводять театралізовані презентації книжок, театралізовані екскурсії, беруть участь у загальноміських заходах, фестивалях.
Оксана Білик
Білик Оксана Сергіївна народилася 28 квітня 1967 року у місті Володимирі-Волинському. Фахову освіту здобула в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки за спеціалізацією «Педагогіка і методика початкового навчання та образотворче мистецтво». Працює у Володимир-Волинському педагогічному коледжі імені А.Ю. Кримського викладачем образотворчого мистецтва. У 1998 році разом з колегою Лесею Дембровською організувала в педколеджі мистецьку студію «Писанки княжого граду», якій в 2010 році присвоєно звання «Зразковий художній колектив», вона – співорганізатор музею декоративно-ужиткового мистецтва при педагогічному коледжі. Із 1998 року писанкарка та її учні беруть участь у щорічному обласному конкурсі на кращу писанку «Волинська писанка третього тисячоліття». За популяризацію писанкарства в краї, майстерне виконання писанок нагороджена дипломом Модеста Левицького. У 1999, 2000, 2002, 2004 роках нагороджена дипломами 2 ступеня, у 2005, 2007, 2012 роках – дипломами 1 ступеня на конкурсах писанкарів області. Оксаною Білик було створено ряд персональних виставок писанок: «Писанки княжого граду» (м. Луцьк, 2005р.), «Писанковий оберіг» (м. Київ, 2008р.), «З роси і води» (м. Володимир-Волинський, 2010р.), «Творіння Божої краси» (м. Володимир-Волинський, 2014р.), «Воскресла писанка» (с. Затурці, 2015р.). Білик О.С. – учасник міжнародної виставки мистецтв в Бешикташі (Туркменистан), Міжнародних фестивалів «Берегиня»(м. Луцьк, 2010, 2013р.), 30-ого ювілейного Весняного ярмарку декоративно-прикладного мистецтва та традиційних ремесел у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові (2013р.), IV Всеукраїнського свята народного мистецтва «Великодня писанка) (Вінниця, 2016р.), II Всеукраїнського фестивалю пам’яті Т. Городецького (м. Червоноград, 2016р.), Всеукраїнського фестивалю писанки (м. Київ, 2015, 2016р.) Вона є членом Волинського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, удостоєна звання «народний майстер». Проводить майстер-класи з писанкарства в навчальних закладах області, міському музеї, на ярмарках, поширюючи традиційну культуру Волині, народне мистецтво.
Леся Мартинюк
Мартинюк Леся Георгіївна народилася 01 січня 1967 року на Тернопільщині. Фахову освіту здобула на художньому факультеті Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. У Володимир-Волинському педагогічному коледжі працює з 1998року. Нині вона – викладач-методист, очолює предметну (циклову) комісію викладачів образотворчого мистецтва. Леся Мартинюк – відома майстриня-писанкарка. Її роботи виконані виключно традиційним восковим розписом. Ще у 1998 році разом з колегою Оксаною Білик організувала в педколеджі мистецьку студію «Писанки княжого граду», якій в 2-10 році присвоєно звання «Зразковий художній колектив». У 2002, 2003, 2007 та 2010 роках була переможцем обласного щорічного конкурсу на кращу писанку «Волинська писанка третього тисячоліття». У 2005 році нагороджена дипломом Модеста Левицького за популяризацію писанкарства в краї. Лесею Мартинюк було створено ряд персональних виставок писанок: «Келія сонця» (м. Володимир-Волинський, 2004р.), «Великодні відблиски сонця» (м. Володимир-Волинський, 2005р.), «Писанки княжого граду» (м. Луцьк, 2006р.), «Писанковий оберіг» (м. Київ, 2008р.), «З роси і води» (м. Володимир-Волинський, 2011р.), «Великодня писанка» (м. Вінниця), «Творіння божої краси» (м. Володимир-Волинський, 2014р.), «Воскресла писанка» (с. Затурці, 2015р.), «Писанкові перлини Великодня» (м. Устилуг, 2016р.). Л.Г. Мартинюк відзначена Почесною грамотою управління культури облдержадміністрації (2005р.), Почесною грамотою управління освіти і науки ОДА (2008р.), Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2010р.). Вона є членом Волинського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2015 році удостоєна звання «народний майстер». Фотографію відомої володимирської писанкарки гурт «Kalush Orchestra » розмістив на обкладинці до відео переможної пісні на Євробченні-2022 "Стефанія". Фото виконане братом пані Лесі, відомим художником-фотографом Романом Яківчуком.
Світлана Літвінчук
Такий вид рукоділля, як валяння з вовни, набуває неабиякої популярності. Володіючи секретами цього хенд-мейду, можна створювати абсолютно приголомшливі речі: одяг, аксесуари, красиві вироби для прикрашання дому, іграшки і навіть меблі. Вовна – дуже піддатливий матеріал, з якого можна зваляти і маленьку намистинку, і величезне панно. Володимирчанка Світлана Литвинчук займається валянням виробів із вовни вже більш як сім років. За цей час у її колекції з’явилися дуже гарні брошки, пояски, сумки, капелюшки, палантини, плаття, жакети, жилети та пальта. Рукоділля жінка любила завжди. Ще в дитинстві шила одяг лялькам. Коли подорослішала, почала цікавитися в’язанням та моделюванням одягу. Але все це було до знайомства з технікою валяння. Валяння шерсті – або фелтінг – особлива техніка рукоділля, у процесі якої з шерсті створюється текстильні речі ручної роботи на тканині чи повсті. Для цього підходить лише натуральна сировина, адже тільки вона має здатність формувати повсть. Під час звалювання шерстини зчіплюються між собою, утворюючи таким чином валяний текстиль. А ще майстриня освоїла техніку малювання на готовому валяному виробі. Це робиться шляхом вбивання віхтиків вовни різних кольорів голкою або привалювання клаптиків шовку (можна й шифону) до поверхні виробу. Результат такої роботи просто приголомшливий і чимось нагадує акварельну картину. Увесь асортимент незвичайного та ексклюзивного одягу Світлана залюбки показує покупцям у власній домашній майстерні, де вона працює. Спершу вовняні речі від майстрині поповнювали гардероби її рідних та близьких людей. А тепер такий одяг носять не лише жителі українських міст, а й Татарстану, Великобританії та Об’єднаних Арабських Еміратів.
Сергій Шишкін
Шишкін Сергій Євгенійович народився 26 червня 1958 року у місті Володимирі. Композитор, вільний музикант, автор-виконавець, волонтер. У 1988 році Сергієм Шишкіним була створена пісня «Слався древнє місто наше», яка згодом стала гімном Володимира, а Сергію Шишкіну було присвоєне звання Почесного громадянина міста.З початком відновлення незалежності української держави Сергій Шишкін у якості конкурсанта бере участь у фестивалях: «Оберіг», «Червона Рута», міжнародному фестивалі «Білі вітрила», де став лауреатом. У 1991 році був запрошений до складу оргкомітету найдавнішого українського рок-фестивалю «Тарас Бульба» в м. Дубно, де по 2013 р. був постійним членом журі. У 1993 р. Сергій Шишкін очолив журі фестивалю «Оберіг». У тому ж році він створює гімн «Повстань, високий храм науки» на відкриття Волинського державного університету. У 1994 р. Сергій Шишкін організовує у Володимирі-Волинському фестиваль молодіжної музики «Володимир», який проводився протягом двадцяти років і істотно впливав на культурне життя цілого регіону.Мистецькою вершиною Сергія Шишкіна став ювілейний концерт «Краще за 40 років», організований Національним палацом мистецтв «Україна» 04.11.2017 року. Проведене протягом 3-х годин 40 хвилин дійство засвідчило існування нового формату для українських інтелектуалів.Указом Президента України №399/2017р. від 2 грудня 2017 року за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий Шишкіну Сергію Євгеновичу присвоєно почесне звання – Заслужений майстер народної творчості України. Сергій Шишкін впорядкував, записав та частково видав сім україномовних аудіо-альбомів та збірку поезій. Його пісні: «Осіння пісня», «Босанова», «Одинак», «Западенська зима», «Давня любов» давно є зразком стилю та проникливості для українських музичних гурманів, а «Майданна колискова» увійшла в рейтинг кращих пісень Майдану. Сергій Шишкін частий та улюблений гість мистецьких та культурологічних передач Українського Радіо. Наразі Сергій Шишкін впорядковує восьмий авторський аудіо-альбом «Сергій Шишкін і друзі» та на часі дев’ятий – «Сергій Шишкін. Найкраще».
Олег Дубинчук
Будинок скульптора Олега Дубинчука знаходиться у Володимирі по вулиці Драгоманова, 19. Олег Дубинчук -майстер, у творчому доробку якого багато творів скульптури, живопису та графіки. Але основним напрямом його діяльності є скульптура. Роботи відзначались на обласних і міських художніх виставках як твори високого професійного рівня. Олег Євгенович також виявляє себе як живописець у пленері „Колорит”, який щорічно проводиться у місті; активно бере участь у загальноміських культурно-масових заходах, постійний учасник виставок, вернісажів мистецьких полотен місцевих художників-аматорів. Майстер є одним з перших і постійних членів любительського об’єднання художників, що вже не перший рік функціонує у культурно-мистецькому центрі. На рахунку митця чотири персональні виставки. Зокрема, у 2003 році у Володимир-Волинському історичному музеї була організована його ретроспективна персональна виставка скульптури. Помешкання та подвір’я митця нагадують музей. Вони прикрашені дерев’яними та бетонними фігурами: історичними персонажами, казковими тваринами, птахами та іншими лісовими істотами.Скульптор називає свій будинок музеєм. Кожен його відвідувач почувається тут наче на виставці . Експонати, які створив скульптор, прикрашають не лише “княже” місто, але й інші міста України. Олег Дубинчук – автор проєкту пам’ятника воїнам УПА, спорудженого в Володимирі-Волинському в 2003 році, він є творцем скульптур встановлених на території Успенського собору, історико-культурному комплексі «Вовчак – Волинська січ». У 2019 та 2021 році Олег Дубинчук був учасником пленеру різьбярів, який відбувся в рамках реалізації проєкту «Князівський шлях до трону». Тепер його роботи прикрашають територію пам'ятки археології національного значення "Городище-Вали ІX-XIII ст."
Ірина Смірнова та Анна Голюк
Для українського народу вишивка – не просто мистецтво. Здавна завдяки правильно підібраним вишитим символам українки створювали справжні обереги для своїх родин. У Володимирі є творча студія, в якій усі охочі зможуть опанувати секрети та тонкощі традиційного для нас ремесла.
Студія «Вишиванки княжого граду» відчинила свої двері в день свята Івана Купала. Як розповіли засновниці студії Анна Голюк та Ірина Смірнова, це свято, що дісталось нам у спадок від пращурів, є одним з найбільш таємничих та магічних, адже вірили, що в цей день рослини набираються чарівних та цілющих властивостей.
Вироби майстринь вже не перший рік приваблюють погляди на вулицях Володимира і за його межами.
У студії представлені роботи майстринь, серед яких не лише вишиті сорочки, а й декоровані атласними стрічками кошики, прикрашені вишивкою еко-сумки та блокноти, різноманітні прикраси для жінок.Усі охочі зможуть спробувати створити такі вироби своїми руками на майстер-класах, які Ірина Смірнова та Анна Голюк проводять у студії.
Віра Оніщук
Оніщук Віра Миколаївна народилася 07 травня 1937 р. в с. Дольськ Турійського району, працювала товарним касиром на залізничній станції, нині пенсіонер, проживає у місті Володимирі. Вишиванням В.Оніщук займалася ще з дитинства, перейняла цей вид творчості від своєї мами. Вишивання є давньою родинною традицією Віри Миколаївни, адже цим ремеслом займалися її прабабуся та бабуся. Таким чином Віра Миколаївна має добрий багаж зразків давніх вишивок та ткацтва, успадкованих нею з маминої скрині, і це дає їй можливість вивчати, переймати і по своєму переробляти традиційне народне волинське вишивання. Майстриня перейняла від своїх попередників відчуття краси, споконвічні образи добра і зла, ліричну щиросердечність і спокійну мудрість природи, гармонійність людини з оточенням, – усе це складає основу світовідчуття її творчої особистості. Доктор богослов’я, всесвітньо відомий майстер вишивки Дмитро Блажейовський вважав її своєю найкращою послідовницею, яка в деяких роботах перевершила і його самого і просив не залишати цього ремесла. Отож, основне місце в її творчому доробку посідають ікони, яких вона вишила за своє життя 114. Усі вони пройняті духовністю, світлим почуттям любові до національних святинь. За мотивами Д.Блажейовського створені портрети відомих українців: Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Лесі Українки. Досвідчена майстриня й сама розробляє сюжети картин. З італійських мережив з’явилася серія „В стилі Ретро”, картини художників К. Білокур, Т. Шевченка, І Айвазовського, Ван Гога знайшли цікаву інтерпретацію „хрестиком”. Серед вишивок – вишитий текст «Заповіту» Тараса Шевченка, молитва за Україну. В. Оніщук „реанімує” старі рушники („Слобожанський, „Волинський”, „Дерево життя”), рушник, який свого часу вишила Леся Українка із сестрою. У вишивці нитками Віра Оніщук стала справжнім професіоналом і виконує свої роботи у різних стилях: не тільки хрестиком, але і гладдю та хардангером (скандинавська техніка, що схожа на наші мережки, її ще називають вирізуванням). Вишитими рушниками та картиною «Слова Героям» вшанувала вона пам’ять полеглих на Майдані. Творчий здобуток В.Оніщук сягає багатьох десятків різноманітних вишитих рушників, скатертин, накидок, серветок. Кожен вишитий виріб має не лише естетичну вартісність, але й наповнений ідеями народності, національного відродження, патріотизму. Віра Миколаївна активна у виставковій діяльності відділу культури і туризму, є членом любительського об’єднання культурно-мистецького центру. Вона постійно бере участь у різноманітних виставках, у «Володимирському узвозі», інших заходах, які відбуваються в місті. Багато її творів знаходяться в храмах та приватних колекціях Польщі, США, Італії, Бразилії, Німеччині, Росії, Литві.
Ірина Надюкова
Надюкова Ірина Юріївна – викладач вищої категорії, викладач-методист, працює у Володимирська дитячій художній школі імені М. Рокицького з 1983 року, з 2002 року – заступник директора з навчально-виховної роботи. Має ґрунтовну фахову підготовку, закінчила Ворошиловградське державне художнє училище, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, магістр образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Протягом останніх років Ірина Надюкова, як художник, брала участь у Всеукраїнських художньо-мистецьких проектах Національної спілки художників україни (“Під покровом жінки”, 2014р., “Феєрія світла”, 2016р.), “Український фолькмодерн”, 2018р., До Дня художника, 2020 р., у Всеукраїнському фестивалі “Писанка”, 2017р., у виставках волинських художників у галереї мистецтв Волинського відділення Національної спілки художників України (“Осінній салон” 2013, 2014 рр.), “Зимовий салон”, 2015 р, “Весняний салон”, 2016 р, до Дня художника, 2020 р., у збірних виставках місцевих художників у галереї культурно-мистецького центру Володимира. Ірина Надюкова організувала п’ять персональних виставок у галереї КМЦ м. Володимира, персональну виставку у музеї-садибі В’ячеслава Липинського (2015р.), брала участь у розписі великої писанки до Великодня у Княжому місті (2021р.). Вона - постійний учасник Міжнародного пленеру художників “Колорит”, учасник всеукраїнських і міжнародних пленерів художників в Україні та Польщі тощо. Також вона займається писанкарством. За високий рівень виконання та популяризацію писанкарства нагороджена Дипломом ім. Модеста Левицького. Ірина Юріївна використовує новітні педагогічні прийоми роботи з учнями, активно шукає нові цікаві форми роботи з дітьми, уміє доступно, послідовно і образно викладати матеріал. Використовує інноваційні технології, вдосконалюючи форми та методи навчально-виховного процесу на уроках. Щороку організовує виставки робіт своїх вихованців у загальноосвітніх школах міста. Як художник, Ірина Юріївна працює в техніці художнього оформлення тканин та писанкарстві і багато уваги приділяє роботі з учнями саме в цих техніках. Результатом цієї роботи стали започаткована нею серія виставок “Вчитель - учні”, а саме: виставка батиків у Володимир-Волинському педагогічному коледжі (2014 р.), виставка писанок, присвячена 15 літтю Студії юних писанкарів (2016 р.) та «Кольорові фантазії батику» (2019 р.) у галереї КМЦ, на яких були представлені твори Ірини Юріївни і її вихованців. Розроблений нею методичний посібник “Паперопластика, як елемент дизайну на уроках композиції в ДХШ” був відзначений на обласному конкурсі “Творчі сходинки педагогів Волині”, а навчальна програма для дитячої художньої школи з композиції була відзначена Подякою Державного науково-методичного центру навчальних закладів Міністерства культури як одна з трьох найкращих програм у Всеукраїнському конкурсі навчальних програм для ДХШ. Викладач проводить активну роботу по залученню дітей до участі у конкурсах різного рівня. ЇЇ учні впродовж багатьох років беруть участь у виставках і конкурсах на міжнародному рівні, це: Всесвітній конкурс дитячого малюнку у м.Токіо, Японія, конкурс дитячої творчості у м. Нова Загора, Болгарія, Міжнародний конкурс дитячого малюнку «Підводні фантазії», у всеукраїнських і обласних конкурсах. Ірина Надюкова щороку проводить майстер-класи з писанкарства у різних організаціях, у 2020 року - для студентів Нью-Йоркського університету в Абу-Дабі (ОАЕ), у рамках проведення Дня України у цьому закладі. Уже 20 років Ірина Юріївна організовує міський конкурс юних писанкарів “Писанка, як сонечко сяє навесні”, в яких бере участь 50-70 дітей. За результатами конкурсу організовується виставка писанок. У 2017 році Надюкова І.Ю. разом зі своєю дочкою розробила проект і виборола грант від Американських рад з міжнародної освіти та Держдепартаменту США, за кошти якого організували роботу Володимир-Волинської Літньої школи мистецтв для жителів міста.
Наталія Грабарчук-Цинкаловська
Наталя Назарівна – остання гілка колись величезного роду Цинкаловських у нашому місті (її онуки проживають у Німеччині). Чимало інформації про життя і діяльність Цинкаловського, про те, яким було наше місто в міжвоєнний період, вже сучасні дослідники дізналися з її розповідей.
Завдяки їй місто відкрило для себе правдиву сторінку історії про родину Арсена та Ніни Річинських, про сестер Березовських, нащадків французького роду Корбіних, про долю поборника українців, посла до польського сейму священника Доміана Герштанського, про родину колишнього мера міста Івана Казимировича Зубовича, який залишив по собі величезну спадщину (будинки з червоної цегли), про вчителя Модеста Звойницького, несправедливо репресованого й страченого, про родину художника Володимира Караваєва, про першого голову «Просвіти» Станіслава Полянського, про членів ОУН Комаревичів, доктора філософії Івана Коровицького, козацький рід Жуйводів, мера міста Євгена Черановського та багато інших.
Наталя Назарівна є учасницею наукових конференцій «Минуле та сучасне Волині та Полісся», «Любартівські читання», «Хроніки Ладомерії». За її спогадами за підтримки управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації адміністрацією Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» видано книгу «Сім вечорів з Наталією Грабарчук- Цинкаловською».
У 2021 році, врахувавши усі здобутки знаної краєзнавиці, їй було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Володимира».
Павло Юрчук
Павло Юрчук - викладач Володимирської дитячої художньої школи імені М. Рокицького. Роботи цього молодого талановитого та амбітного художника яскраво демонструють глибину таланту, багатогранність внутрішнього світу, переживання і захоплення митця, який пройшов не лише малярські майстерні, а й бойові дії на сході України. Його полотна різні за технікою та сюжетами, колоритом та тематикою, вони вражають, обеззброюють реалізмом і багатством деталей, чуттєві, пронизані емоціями і енергією, силою, натхненням, красою деталізації і філософією відтінків, адже створені серцем, душею. У 2022 році Павлу Юрчуку було призначено стипендію Президента України.
