На березі річки Луги, в затишку парку “Слов’янського” захований сакральний скарб – Василівська церква! Про неї неодмінно згадують у підручниках з історії та архітектури. Адже Василівська церква-ротонда – творіння геніального, але невідомого зодчого – немає жодного прямого аналогу у світі! Фундамент церкви у плані нагадує квітку з вісьмома пелюстками.

Подейкують, її сестрою-близнючкою була ротонда святого Вітта у Празькому граді, але її зруйнували, а натомість збудували всесвітньо відомий собор святого Вітта. А Василівська церква у Володимирі лишилася унікальною архітектурною “квіткою”.

Зайшовши на не велике церковне подвір’я, важко не помітити образ святого Василія, якого зобразили на місці колишнього входу до храму. 

За однією з легенд, церкву-ротонду, присвячену святому Василю, ім’я якого при хрещенні отримав князь Володимир Великий, за один день збудували його воїни, повертаючись із походу на білих хорватів. У знак вдячності Господу за перемогу він наказав кожному з воїнів принести по цеглині – і в такий спосіб збудувати невеличку, але ошатну церкву.

Звісно, зважаючи на унікальність її архітектури, Василівська церква, вочевидь, будувалася досвідченим зодчим, але ні його імені, ні точної дати будівництва історія не зберегла. 

Сучасну будівлю церкви за типом цегляної кладки і записами у середньовічних документах історики датують XV століттям. Але ще до Першої світової війни у стіні біля зображення Св. Василія знаходилася шиферна дошка з графіті, вмурована у кладку. Символи на ній були доволі нерозбірливі, але і них можна було відчитати “Поможи, Боже, князю…” і рік – 1194. Це може вказувати на те, що поява Василівської церкви тісно пов’язана з будівничою діяльністю князя Романа Мстиславовича. 

Всередині храму зверніть увагу на те, що стіни не розписані, їх оздоблює колекція  цінних ікон. Зокрема, унікальна реліквія – ікона Богородиці Одигітрії, вік якої налічує більше 500 років. Існують свідчення про її чудотворні властивості. Історичну і мистецьку цінність мають ікона Різдва Христового та іконостас храму, створені у XVIII столітті. Поціновувачам сакрального живопису обов’язково варто ними помилуватися.