Успенський собор – найдавніша пам’ятка Волині з домонгольських часів. Збудований він у середині XII ст. князем Мстиславом Ізяславичем – правнуком Володимира Мономаха. Тому місцеві жителі здавна називають його Мстиславовим храмом.
Гордий, величний Успенський собор можна побачити з різних куточків міста, його висота сягає 18,5 метрів. А потрапити до нього можна через головний вхід з північного боку. Шлях до собору пролягає через велику двоярусну браму у стилі бароко.
Увійшовши всередину, ви ніби переноситесь у минуле. У давнину стіни собору, було вкрито фресками – малюнками, які виконувалися мінеральною фарбою по стінах і мокрій штукатурці. Тут ще й досі зберігається якісна акустика завдяки глиняним глечикам-голосникам (резонаторам), які замуровані у стінах та склепінні храму.
Упродовж багатьох віків собор був «отчим» храмом, тобто усипальницею волинсько-галицьких князів. В його крипті знайшли вічний спочинок князь Мстислав Ізяславич – фундатор церкви, князі Василько Романович та Володимир Василькович – брат і племінник короля Данила Галицького. Також в соборі поховані представники знаті та духовенства Волинського краю.
В давні часи Успенський собор був не лише головною святинею Волині, але й осередком культури та освіти. При храмі діяла приходська школа, художня майстерня. Тут укладалися міждержавні угоди, на знак дотримання яких правителі присягали на Євангелії. В соборі коронувалися та вінчалися князі. Найімовірніше, саму тут писалася волинська частина Галицько-Волинського літопису.
Собор береже не лише пам’ять про князів, але й чимало давніх пам’яток. Серед них стародавня пам’ятка сакрального живопису – хрест із Розп’яттям XIV ст., який ви можете побачити з правого боку біля вівтарної частини храму. Місцева легенда розповідає, що саме з цього хреста зійшла іскра на майбутнього святого греко-католицької церкви Йосафата Кунцевича. А прихожани собору переконані, що біля нього відчувається особлива духовна атмосфера.
Собор гордо височіє над зеленими стінами оборонних валів давнього городища, і разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» — укріпленої резиденції волинських єпископів, що оточена кам’яною огорожею..
The Assumption Cathedral is the oldest monument in Volyn from pre-Mongol times. It was built in the mid-12th century by Prince Mstyslav Izyaslavych, the great-grandson of Volodymyr Monomakh. That is why the locals have long called it Mstyslav’s Church.
The proud, majestic Assumption Cathedral can be seen from different parts of the city, its height reaches 18.5 meters. You can get to it through the main entrance from the north side. The path to the cathedral runs through a large two-tiered gate in the Baroque style.
Once inside, you seem to be transported back in time. In ancient times, the walls of the cathedral were covered with frescoes – drawings that were made with mineral paint on the walls and wet plaster. The cathedral still has high-quality acoustics thanks to clay jugs (resonators) that are embedded in the walls and vault of the church.
For many centuries, the cathedral was the “father’s” church, that is, the tomb of the Volyn-Halych princes. Prince Mstyslav Izyaslavych, the founder of the church, and princes Vasyl Romanovych and Volodymyr Vasylovych, the brother and nephew of King Danylo Halytskyi, found eternal rest in its crypt. Representatives of the nobility and clergy of the Volyn region are also buried in the cathedral.
In ancient times, the Assumption Cathedral was not only the main shrine of Volyn, but also a center of culture and education. A parish school and an art workshop operated at the church. Interstate agreements were concluded here, and the rulers swore on the Gospel to honor them. Princes were crowned and married in the cathedral. Most likely, the Volyn part of the Galician-Volynian Book was written here.