Успенський собор – найдавніша пам’ятка Волині з домонгольських часів. Збудований він у середині XII ст. князем Мстиславом Ізяславичем – правнуком Володимира Мономаха. Тому місцеві жителі здавна називають його Мстиславовим храмом.

Гордий, величний Успенський собор можна побачити з різних куточків міста, його висота сягає 18,5 метрів. А потрапити до нього можна через головний вхід з північного боку. Шлях до собору пролягає через велику двоярусну браму у стилі бароко. 

Увійшовши всередину, ви ніби переноситесь у минуле.    У давнину стіни собору, було вкрито фресками – малюнками, які виконувалися мінеральною фарбою  по стінах і мокрій штукатурці. Тут ще й досі зберігається якісна акустика завдяки глиняним глечикам-голосникам (резонаторам), які замуровані у стінах та склепінні храму.

Упродовж багатьох віків собор був «отчим» храмом, тобто усипальницею волинсько-галицьких князів. В його крипті знайшли вічний спочинок князь Мстислав Ізяславич – фундатор церкви, князі Василько Романович та Володимир Василькович – брат і племінник короля Данила Галицького. Також в соборі поховані представники знаті та духовенства Волинського краю.

  В давні часи Успенський собор був не лише головною святинею Волині, але й осередком культури та освіти. При храмі діяла приходська школа, художня майстерня. Тут укладалися міждержавні угоди, на знак дотримання яких правителі присягали на Євангелії. В соборі коронувалися та вінчалися князі. Найімовірніше, саму тут писалася волинська частина Галицько-Волинського літопису.

 Собор береже не лише пам’ять про князів, але й чимало давніх пам’яток. Серед них стародавня пам’ятка сакрального живопису – хрест із Розп’яттям XIV ст., який ви можете побачити з правого боку біля вівтарної частини храму. Місцева легенда розповідає, що саме з цього хреста зійшла іскра на майбутнього святого греко-католицької церкви Йосафата Кунцевича. А прихожани собору переконані, що біля нього відчувається особлива духовна атмосфера.

 Собор гордо височіє над зеленими стінами оборонних валів давнього городища, і разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» — укріпленої резиденції волинських єпископів, що оточена кам’яною огорожею..