Володимир – одне з найдавніших і найгарніших міст України. Його історія налічує 1033 роки. Датою першої писемної згадки про місто є 988 рік – у той час Великий Київський князь Володимир Святославович взяв це місто під свою владу, зробив його могутньою фортецею на західних рубежах Київської Русі і передав управління містом своєму наймолодшому сину Всеволоду.
Від імені визначного київського князя, хрестителя Київської Русі місто дістало свою назву.
Значимість Володимира як культурного, політичного, економічного, освітнього, духовного і торгівельного центру підтверджується тим, що місто 105 разів згадується у різних літописах, а частина відомого Галицько-Волинського літопису створювалася у нашому місті при дворі князя Володимира Васильковича, тут жили освічені люди, які знали іноземні мови, вели дипломатичне листування.
Місто розташоване на правому березі річки Луги, яка пов’язана з басейном Балтійського моря, отже, здавна на наших теренах велася велика міжнародна торгівля: через місто пролягали великі торгівельні шляхи давнини – шлях «із варяг у греки», котрий поєднував Середземномор‘я і Скандинавію, шлях, котрий сполучав Європу з Близьким і Далеким Сходом. Цьому сприяло вигідне географічне розташування міста.
Місто вражає своєю величчю і красою не лише людей 21 століття, але й багатьох історичних діячів минулого.
У 13 столітті до стін Володимира прибув угорський король Андрій ІІ, який разом зі своїм військом хотів захопити місто, але побачивши його, вигукнув:
Я подорожував по всьому світі, але і в німецьких землях я не бачив такого гарного міста, як Володимир, бо стояли воїни і їх щити блищали як сонце!
Особливої ваги місто набуває в 12 столітті: у 1199 році волинський князь Роман об’єднує землі Волині і Галичини і робить наше місто столицею Волинсько-Галицького князівства.
Безперечно, місто Володимир заслуговує бути внесеним до переліку семи чудес України, адже увагу туристів привертають давні і гарні храми, яких у минулі століття було до двадцяти, а нині збереглося 7 старожитніх пам‘яток сакральної архітектури і будуються нові церкви.
Кожен, хто побачить Успенський собор – вже ніколи не залишиться байдужим до історичного минулого України, адже то найдавніший храм Волині, вік якого налічує 861 рік(!). У цій перлині архітектури Київської Русі, збудованій ще в домонгольський період, зберігається прах будівничого.
Пам’ятки – великого Київського князя Мстислава Ізяславовича та його нащадків – ціла династія волинсько-галицьких князів.
Вражає чудова акустика храму, величність і піднесеність його архітектури, а також унікальна пам‘ятка сакрального малярства – хрест-розп‘яття з 16 століття, якому понад 500 років (знаходиться в інтер’єрі храму). Згідно історичного переказу, біля цього хреста отримав духовне просвітлення Йосафат Кунцевич – шанований святий греко-католицької церкви, уродженець нашого міста.
На думку багатьох вчених, не має аналогів у вітчизняній і світовій архітектурі Василівська церква (14–15 століття). Це унікальна церква-ротонда (круглий храм), яка у плані нагадує квітку з восьми пелюстками.
У Василівській ротонді знаходиться старовинна ікона Богородиця Одигитрія (16 ст.), якій понад 500 літ і історія якої оповита багатьма переказами і легендами. Як і історія самої церкви, яка нібито була збудована дружинниками Володимира Великого за 1 день.
До ареалу історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» входять також пам’ятки європейського бароко 18 століття. Зокрема, Собор Різдва Христового з цікавим підземеллям, де є крипти – поховання визначних духовних діячів і тогочасних меценатів. Поруч з Христоріздвяним собором розташований жіночий монастир, будівля якого теж датується 18 століттям.
В той час при монастирі діяв Володимирський колегіум – великий освітній заклад, де навчалося більше 400 студентів, які здобували знання 5 іноземних мов, точних і природничих наук. Серед вихованців цього закладу були відомий богослов і філософ, вчений Феофан Прокопович, уродженець нашого міста, а згодом професор Вільнюського університету, винахідник електрофорезу Стефан Стубелевич.
У центральній частині міста привертає увагу гостей костел Святих Якима і Ганни, неподалік від середмістя розташована маленька і затишна церква святого Миколая (18 ст.).
Впродовж віків у Володимирі мирно співіснували і духовно взаємозбагачувалися люди різних національностей, культур і релігійних конфесій. Були тут юдейські синагоги, ще й донині збереглася лютеранська кірха, цікавою є церква Святого Юрія (1908р.), на стінах якої збереглися автографи, яким понад 100 років.
Багато цікавого дізнаються туристи у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького, де зберігається понад 18 тисяч експонатів. Музей було засновано ще наприкінці 19 століття і в 2017 році установі виповнюється 130 років, тобто то один з найдавніших музеїв України. До уваги його відвідувачів старожитності з етнографії, нумізматики, сакрального мистецтва, боністики, декоративно-прикладного мистецтва, археології, фотоматеріали. Зокрема, в експозиції музею представлена ікона з 16 століття – Спас Нерукотворний. Вона є ровесницею таких всесвітньовідомих митців європейського Відродження, як Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело.
Проте не лише пам‘ятками старовини славне наше місто. Його потенціал творили і творять здібні люди.
Зокрема, наприкінці 19 століття у Володимирі народився Агатангел Кримський (1871-1942) – академік, вчений-поліглот світового рівня, який знав 60 іноземних мов. У 1898 р. тут побачив світ Олександр Цинкаловський –
історик, археолог, етнограф, письменник, який досліджував минуле Старої Волині (території сучасних Волинської, Рівненської, Житомирської, Хмельницької і частково Тернопільської областей) з найдавніших часів і до початку 20 століття.
З Володимиром пов’язані імена художника-монументаліста
Миколи Рокицького (його роботи є у Львівському Національному музеї імені А.Шептицького), талановитих художників Миколи Букатевича і Мирослава Зубінського, лікаря, вченого Арсена Річинського, митрополита Арсена Мацієвича і єпископа Фадея Успенського.
Уже понад тисячу років на західних рубежах країни привертає увагу усіх закоханих в історію України давнє і мальовниче місто Володимир, місто, окрасою якого є старовинні церкви і вали княжого замку, і, безперечно, гостинні, творчі і працьовиті люди.